Hey, чуваки и чувихи!
Сегодня я расскажу вам свою историю, как я стал настоящим наркоманом. Садитесь поудобнее и готовьтесь к настоящему трипу! Вообще-то, не всегда таким я был. Раньше я был обычным работягой, пахал на дядю, да так, что даже глазом моргнуть не успевал.
Одним прекрасным днем, когда я плотно общался с друзьями по интересам, я узнал о закладках. Да, именно о тех, что не в книжках. Заинтригованный, я решил разузнать побольше о них и наткнулся на марцефаль. Сразу услышал, что это именно то, что нужно мне - энергетик, который заставляет тебя стараться жить на максимуме. Я всегда мечтал о таком, так как на работе чувствовал себя жалким роботом.
Я решил трансформироваться и стать настоящим хипповым героем, который не боится выйти за рамки обыденности и стереотипов.
Итак, приступим! Я нашел дилера, который согласился продать мне этот кайфовый препарат. Получив свою долю марцефаля, я решил попробовать его на деле. Запретный плод оказался в моих руках. И тут началась магия. С каждой таблеткой я чувствовал, как во мне просыпается что-то новое, энергичное и дерзкое.
Поначалу, я продолжал работать на дядю, но уже не так усердно. Мне это было все равно, ведь я знал, что уходить с этой проклятой работы я обязательно буду. Приходя на работу в плющите после приема марцефаля, я просто сверкал, как настоящий драгдилер. А все те, кто косил под хороших работников, были для меня просто обычными импостерами, предателями своих идеалов.
Но со временем, марцефаль перестал мне хватать. Перед моими глазами возникло желание попробовать что-то новое, что-то более сильное. И я решился на крэк. Это была моя самая большая ошибка.
Когда я впервые взял в руки этот порошок и вдохнул его, я ощутил резкий удар, который потряс мое сознание. Крэк - это настоящая чертовщина, которая захватывает тебя и не отпускает. Я перестал работать, забросил все свои обязанности и стал жить на улице. Мне было все равно, что со мной происходит, я хотел только одного - новой дозы крэка.
Именно в это время я познакомился с морфом. Морфий вступил в мою жизнь и стал единственным спасением от ада, в котором я оказался. Он успокаивал мое опустошенное сознание и позволял мне ненадолго отдохнуть от мучений, которые мне причинял крэк.
Но даже морф не смог излечить меня полностью. В поисках нового удовольствия я стал экспериментировать с синтетическим каннабиноидом. Он подействовал на меня как настоящий магнит, который неотвратимо притягивал меня в свой хитросплетенный паутину. Я терялся в этом мире галлюцинаций и потерянных иллюзий.
С каждым днем я все больше погружался в мир наркотиков, забывая о реальности, о друзьях и семье. Я стал чужим для самого себя, стал импостером, который заменил свою настоящую личность на фальшивую.
И вот, я здесь, рассказываю вам свою историю. Я понимаю, что погряз в этом дерьме, но все равно продолжаю жить этой жизнью. Мои страхи, мечты и надежды были разрушены наркотиками. Я не знаю, смогу ли я когда-нибудь выбраться из этой ловушки, но хотя бы сейчас я могу оставить свое предупреждение вам, ребята.
Не позволяйте себе быть такими же глупыми, как я. Не давайте наркотикам взять над вами верх. Найдите другие способы справиться с трудностями, иначе вы рискуете стать обычными марионетками в руках завистливых властей наркотиков.
Сделайте правильный выбор, друзья.
Ваш импостер, который мечтает о новой жизни.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
